Методи контролю – це способи діяльності викладача і студентів, в ході яких виявляються засвоєння учбового матеріалу та оволодіння студентами знаннями, вміннями та навичками.
В технікумі основними методами контролю знань, умінь та навичок студентів є: усне опитування, письмова та практична перевірка, стандартизований контроль. Загальне значення цих методів полягає в тому, щоб найліпшим чином забезпечити своєчасний і всебічний зворотний зв'язок між студентами і викладачами, на підставі якого встановлюється, як студенти сприймають та засвоюють матеріал.
Усне опитування
Усне опитування – найбільш поширений метод контролю знань студентів. При усному контролі встановлюється безпосередній контакт між викладачем та студентом, в процесі якого викладач отримує широкі можливості для вивчення індивідуальних особливостей засвоєння студентами матеріалу.
Розрізняють фронтальне, індивідуальне та комбіноване опитування.
Фронтальне опитування проводиться у формі бесіди викладача з групою. Воно органічно поєднується з повторенням пройденого, є засобом для закріплення знань та умінь. Його достоїнство в тому, що до активної розумової роботи можна залучити усіх студентів групи. Доцільно застосовувати фронтальне опитування також перед проведенням лабораторних і практичних робіт, оскільки воно дає можливість перевірити підготовку студентів до їх виконання.
Індивідуальне опитування припускає змістовні, зв’язні відповіді студентів на питання, яке відноситься до матеріалу, що вивчається, тому служить навчальним засобом розвитку мови, пам'яті, мислення студентів. Щоб виконати таку перевірку більш глибокою, необхідно ставити перед студентами питання, які потребують розгорнутої відповіді. Питання для індивідуального опитування повинні бути чіткими, зрозумілими, мати прикладний характер, охоплювати основний, раніше пройдений матеріал програми. Їх зміст повинен стимулювати студентів логічно мислити.
Для того, щоб група слухала відповідь свого товариша, доцільно використовувати різні прийоми. Наприклад, студентам пропонується скласти план відповіді, оцінити (проаналізувати) відповідь. Можна проводити подібну роботу у вигляді рецензування відповіді товариша. У таких випадках можна оцінити не лише тих, хто відповідав біля дошки, а і тих хто брав участь в обговоренні.
Заключна частина усного опитування – детальний аналіз відповідей студентів.
Письмове опитування
Письмова перевірка наряду з усною є важливим методом контролю знань. Умінь та навичок студентів. Застосування цього методу дає можливість в найбільш короткий термін одночасно перевірити засвоєння матеріалу всіма студентами групи, визначити напрямки для індивідуальної роботи з кожним. Письмова перевірка використовується у всіх видах контролю і здійснюється як в аудиторній, так і позааудиторній роботі (виконання домашніх завдань).
Письмові роботи за змістом і формою в залежності від дисципліни можуть бути самими різноманітними: диктанти (технічні, математичні, креслярські та ін.), твори, відповіді на питання, розв’язок задач та прикладів, виконання різних креслень та схем, підготовка різних звітів, рефератів.
За тривалістю, письмові контрольні роботи можуть бути короткочасними (7-15 хв), коли перевіряється засвоєння незначного об’єму навчального матеріалу, і більш тривалими, але не більше одного академічної години.
Для забезпечення більшої самостійності у виконанні контрольних робіт рекомендується пропонувати групі декілька варіантів завдань (бажано взагалі кожному студентові індивідуальне завдання). При цьому складність контрольних питань і задач для усіх варіантів повинна бути однаковою.
Для перевірки та оцінки контрольних письмових робіт проводиться аналіз результатів їх виконання, виявляються типові помилки, їх причини, які викликали незадовільні оцінки.
Слід відмітити особливості таких форм письмової перевірки як самостійна робота, диктанти, реферати, самоконтроль та взаємоперевірка.
Самостійну роботу можна проводити з метою поточного та періодичного контролю.
При поточній перевірці самостійні роботи невеликі за об’ємом, містять завдання в основному по темі навчального заняття. Перевірка у цьому випадку тісно пов’язана з процесом навчання на даному занятті, підлегла йому. При періодичному контролі самостійна робота більша за об’ємом і часом її виконання. Широкого застосування набули самостійні роботи з дидактичним матеріалом, які дають можливість враховувати індивідуальні особливості кожного студента.
Диктанти (предметні та технічні) застосовують для поточного контролю. З їх допомогою можна підготувати студентів до засвоєння та застосування нового матеріалу, до формування умінь та навичок, провести узагальнення вивченого, перевірити самостійність виконання домашнього завдання. Для диктантів підбирають питання. Які не потребують тривалого обміркування, на які можна дуже коротко записати відповідь.
Реферати доцільні для повторення та узагальнення навчального матеріалу. Вони не тільки дають можливість систематизувати знання студентів, перевірити уміння розкрити тему, але і відіграють особливу роль у формуванні світогляду. В процесі підготовки рефератів студент мобілізує і активізує свої знання, набуває самостійно нові, необхідні для розкриття теми, співставляє їх з боку зі своїм життєвим досвідом, чітко виясняє свою життєву позицію.
При перевірці цих робіт викладач звертає увагу на відповідність роботи темі, повноту розкриття теми, послідовність викладення, самостійність суджень.
Наряду з аудиторними письмовими роботами використовують і домашні контрольні роботи, над якими студенти працюють декілька днів (10-15), оскільки за змістом вони охоплюють значний розділ навчальної програми. Виконання їх вимагає належної самостійної роботи з книгою та іншими матеріалами.
Практична перевірка
Практична перевірка займає особливе місце в системі контролю. Основна мета навчання студентів в технікумі – не лише засвоєння ними певної системи знань. Але і головним чином формування професійної готовності вирішувати практичні виробничі задачі. Така готовність визначається ступенем сформованості системи умінь і перш за все професійних.
Практична перевірка дає можливість виявити, як студенти вміють застосовувати отримані знання на практиці, наскільки вони оволоділи необхідними уміннями, головними компонентами діяльності. В процесі виконання професійних завдань студент обґрунтовує прийняті рішення, що дає можливість встановити рівень засвоєння теоретичних положень, тобто одночасно з перевіркою умінь здійснюється перевірка знань.
Цей метод застосовують при вивченні загальноосвітніх і загально технічних дисциплін, але найбільш широко – спеціальних дисциплін, на лабораторних і практичних заняттях, при виконанні курсових і дипломних проектів, при проходженні виробничої практики.
Для практичної перевірки пропонуються різноманітні завдання: провести різні вимірювання, виконати збірку, розбирання, налагодження машин та механізмів, визначити причини несправності, налагодити прилад, розробити технічну документацію, виготовити конкретне завдання, виконати практичну роботу, проаналізувати виробничу ситуацію, поставити експеримент. Наприклад, на лабораторних і практичних викладач має можливість перевірити не тільки знання теоретичних положень, необхідних для виконання завдання. В процесі спостереження за ходом таких робіт, послідовністю, впевненістю в діях виявляється сформованість умінь працювати з приладами, проводити вимірювання, виконувати розрахунки, аналізувати отримані результати, робити висновки, оформляти звіт про виконану роботу.
Широке застосування для контролю знаходять професійні задачі (технологічні, діагностичні), ділові ігри, підібрані відповідно з вимогами кваліфікаційної характеристики молодшого спеціаліста. Вони дають можливість більш об’єктивно визначати рівень готовності студента до практичної діяльності, сформованість таких важливих інтелектуальних умінь, як аналіз і синтез, узагальнення, порівняння, використання знань у нестандартних умовах.
Практична перевірка – це ведучий метод контролю в період виробничої практики.
Контроль знань, умінь, навичок здійснюється як у ході виконання студентами конкретної виробничої діяльності, так і за її результатами.
Основні критерії, за якими оцінюється діяльність студентів, наступні: правильність застосування прийомів роботи, раціональна організація праці і робочого місця, виконання встановлених норм і вимог до конкретного виду праці (раціональне використання обладнання і інструмента, дотримання правил техніки безпеки, ступінь самостійності при виконанні завдань).
Стандартизований контроль
Останнім часом у вищій школі став широко застосовуватись стандартизований контроль знань протягом усього періоду вивчення навчальних курсів. У стандартизованому контролі знайшла широке застосування тестова методика з альтернативним вибором відповідей. Метод альтернативного вибору відповідей полягає у тому, що ставляться запитання і одночасно пропонуються варіанти відповідей, правильність яких потрібно оцінити. При цьому студенту пропонуються не тільки самі відповіді, але і їх цифрові коди (як правило, номер варіанта відповіді).
За місцем, яке посідає контроль у навчальному процесі, розрізняють попередній (вхідний), поточний, рубіжний і підсумковий контроль
Попередній контроль
Попередній контроль (діагностика вихідного рівня знань студентів) застосовується як передумова для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Він дає змогу визначити наявний рівень знань дня використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на 1-му курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих на вступних іспитах з певного предмета.
Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового іспиту з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань з забезпечуючих предметів для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.
Поточний контроль
Поточний контроль знань є органічною частиною всього педагогічного процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу. Управління навчальним процесом можливе тільки на підставі даних поточного контролю. Завдання поточного контролю зводяться до того, щоб:
1) виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;
2) визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення;
3) виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі;
4) виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку;
5) стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні.
Головне завдання поточного контролю - допомогти студентам організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети.
Поточний контроль - це продовження навчальної діяльності педагога і педагогічного колективу, він пов’язаний з усіма видами навчальної роботи і має навчити студентів готуватись до перевірки з першого дня занять і кожного дня, а не наприкінці семестру або навчального року. Разом з тим поточний контроль є показником роботи і педагогічного колективу. Звісно, що студенти у семестрі вивчають одночасно до десяти предметів, і не усі викладачі ставлять до них однакові вимоги. Нерідко деякі викладачі ставлять дещо підвищені вимоги, і студенти змушені весь семестр займатись тільки одним предметом коштом інших. У цьому разі показники поточної успішності можуть бути сигналом про серйозні порушення навчального процесу.
Зазначені завдання поточного контролю вимагають від викладачів і керівників факультету відпрацювати певну систему і методику його проведення з врахуванням рівномірного і узгодженого розподілення контрольних знань у відповідності до бюджету часу студентів.
Рубіжний контроль
Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв'язки з іншими розділами курсу.
Рубіжний контроль може проводитись усно й письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі.
Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за мету мобілізувати студентів на поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні колоквіумів ведеться більш невимушена бесіда, ніж на заліках та іспитах, що, природно, дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.
Підсумковий контроль
Підсумковий контроль являє собою іспит студентів з метою оцінки їх знань і навиків у відповідності до моделі спеціаліста.
До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні іспити, а також заліки перед іспитом.
Основна мета іспитів - встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю і глибиною і вміннями застосовувати їх у практичній діяльності.
Природно, що підсумковий контроль більшою мірою, ніж інші види контролю, здійснює контролюючу функцію, потребує систематизації і узагальнення знань і певною мірою реалізує навчальну, розвиваючу і виховну функції контролю.
Основними формами контролю знань студентів є контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, у позанавчальний час, на консультаціях, заліках і іспитах.
І. Контроль на лекції може проводитись як вибіркове усне опитування студентів або з застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або ж для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції (проводиться за звичай у кінці першої або на початку другої години лекції).
Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекції не має віднімати багато часу.
За витратами часу на контроль усне опитування поступається контролю, програмованому за карточками.
ІІ. Поточний контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:
1. Вибіркове усне опитування перед початком занять.
2. Фронтальне стандартизоване опитування за карточками, тестами протягом 5-10 хв.
3. Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань.
4. Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, дані на лабораторному занятті.
5. Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей і т. ін.
6. Письмова (до 45 хв.) контрольна робота.
7. Колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).
Ш. Контроль у позанавчальний час включає в себе:
1. Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд
спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.
2. Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.
3. Перевірка і оцінка рефератів по частині лекційного курсу, який самостійно
пророблюється.
4. Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.
5. Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета» кращого з спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт.
Контрольні заходи, що проводяться лектором на потоці і у позанавчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об’єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.
ІV. Консультації. Дослівно термін "навчальна консультація" означає відповідь, роз'яснення викладача студентам з будь-якого навчального питання. Це одна з форм, яка виправдала себе щодо надання студентам допомоги у їх самостійній роботі, допомоги, яка особливо необхідна при підготовці до іспитів, захисті курсових і дипломних проектів і інших формах контролю знань.
Мета більшості консультацій - допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратись не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи.
Не можна обмежуватись формою консультації "питання-відповідь" вона має переходити у бесіду зі студентами з найбільш важких і важливих проблем курсу, що вивчається.
V. Заліки. З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича практика) застосовується диференційований залік з виставленням оцінок за п’ятибальною шкалою. По лекційному курсу або окремих його частинах, які не супроводжуються лабораторними або практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання. Викладачеві корисно продивлятись конспект студента. Нерідко студенти ставляться до залікового предмета як до другорядного, малозначного і не приділяють достатньо часу для підготовки до нього. З великих курсів перед заліком корисне проведення колоквіуму.
Своєчасне і добре виконання лабораторно-практичних занять, відсутність пропусків, добра дисципліна дають підставу поставити оцінку "зараховано" без додаткового опитування.
Заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються по виконанні кожного завдання.
При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершення програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань.
Курсові роботи є продуктом багатоденної праці. Вони включають елементи наукового дослідження. Захист курсової роботи - це особлива форма заліку в комісії з двох-трьох викладачів. Кращі з курсових робіт подаються на наукові студентські конференції.
Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується, як потрібно усунути усі зауваження.
Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть слугувати основою для оформлення заліку без опитування.
Заліки з виробничої практики проставляються на основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік - диференційований, а оцінка складається з середніх оцінок з усіх розділів практики.
VІ. Іспити. Іспити є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.
Семестрові і перевідні іспити є ведучими, найбільш значними формами організації контролю, в ході яких проводиться підсумкова перевірка результатів навчальної діяльності студентів по вивченню конкретної дисципліни.
Державні іспити – заключна форма контролю, направлена на комплексну перевірку підготовки майбутнього спеціаліста до роботи, на визначення ступеню оволодіння знаннями, уміннями та навичками відповідно з характером професійної діяльності.
Іспит дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.
Відомі два основних види іспитів: без іспитових білетів - вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за іспитовими білетами. Перший вид іспитів - іспит-бесіда - проводиться приблизно так: студенту, який складає іспит пропонується для початку бесіди одне запитання і дається деякий час для його обдумування. Бажано, щоб це запитання було не другорядним і не ізольованим від основних понять курсу. В перебігу відповіді залежно від її якості той, хто екзаменує, поступово може розширити поставлене перед студентом завдання. Бесіда дає змогу з "ясувати не тільки формальні знання з даного питання, але і поняття його ролі у всьому курсі, його зв'язку з іншими питаннями. При цьому з'ясовується: чи користувався студент при вивченні усього курсу додатковою літературою.
Можлива бесіда і іншого характеру, коли екзаменатор ставить перед собою більш просте завдання - з'ясувати, чи засвоєні студентом основні ідеї курсу, чи знає він визначення, чи правильно формулює основні поняття, чи розуміє їх зміст.
Основна перевага іспиту-бесіди полягає у тому, що у даному випадку надається можливість отримати достатньо повне уявлення про якість підготовки студента з даного курсу і з'ясувати його потенційні можливості у вивченні науки. Випадковість оцінки при такій формі іспиту, як правило, неможлива. Але такий іспит потребує високої кваліфікації екзаменатора і повної довіри до нього студентів. Іспит-бесіда потребує від екзаменатора достатньо великої напруги сил і великих затрат часу. Ця форма не застосовується у тих випадках, коли ставиться за мету перевірка засвоєння практичної частини курсу і тому, хто складає іспит, необхідно запропонувати для вирішення визначену кількість завдань. Екзамени у формі бесіди краще проводити на старших курсах, причому з деяких спеціально відібраних для цієї мети дисциплін.
Другий основний тип іспиту - за іспитовими білетами - є загальновідомим. У цьому разі особливої уваги потребує складання іспитових білетів. Рівномірне розподілення матеріалу у білетах, різноманітність запитань, повнота охоплення прочитаного курсу, вдалий підбір завдань - усе це значною мірою полегшує хід іспиту і сприяє об’єктивності оцінки. Іспит за білетами ніяк не включає бесіди з тим, хто складає іспит. Мета її полягає у послабленні випадкового фактора, який проявляється при такій формі іспиту. Додаткові запитання при цьому, як правило, задаються з того матеріалу, який висвітлює або побічно торкається у своїй відповіді студент. Але можливі випадки, коли для уточнення оцінки знань доводиться торкатись і інших розділів курсу.
Відома загальноприйнята рекомендація: не перебивати студента до тих пір, поки він не закінчить відповіді. Але якщо студент відповідає явно не по суті запитання або невірно, то тут потрібне втручання екзаменатора.
При будь-якій формі іспиту (без білетів або з білетами) екзаменатору, який веде бесіду зі студентом, треба керуватись деякими правилами, порушення яких може призвести до небажаних наслідків:
1. Не можна допускати, щоб запитання до студента, який екзаменується, ставились одне за одним. Це позбавляє студента можливості зосередитись, а іноді і можливості міркувати.
2. Не можна надто відверто висловлювати свій обурення з приводу неправильної відповіді. Це може передчасно збентежити студента, що значно знизить якість відповідей на наступні запитання.
3. Не можна виявляти перед студентом свої вагання з приводу оцінки його відповіді і змінювати вже прийняте рішення.
Потрібно заздалегідь психологічно готувати студентів до екзаменів, навівати їм, що відповідь потрібно шукати, потрібно мобілізувати усі свої внутрішні сили, взяти себе в руки і змусити інтенсивно працювати свій мозок. Необхідно мотивувати оцінку, щоб студент був переконаний у її справедливості і йшов з іспиту без образи на екзаменатора.
VІІ. Дипломне проектування. Дипломне проектування є завершальним етапом навчання та заключною формою контролю, забезпечує найбільш глибоку системну перевірку підготовленості студентів до професійної діяльності.
Захист дипломного проекту проходить на відкритому засідання Державної Кваліфікаційної Комісії (ДКК). Центральне місце у захисті дипломного проекту займає доповідь студента, головний зміст якої повинні складати огрунтування вибору рішення виробничої задачі, передбаченої завданням на дипломне проектування, і характеристика отриманих результатів. ДКК на підставі аналізу виконаного дипломного проекту (пояснювальної записки та графічної частини), виготовленої моделі (якщо це було передбачено в завданні на дипломне проектування), відгуку керівника проекту, рецензії на проект, результатів захисту дає об’єктивну оцінку рівню знань, умінь дипломника та готовності молодого спеціаліста до самостійної роботи.
При оцінці якості дипломного проекту враховують актуальність теми, реальність проекту, ступінь самостійності роботи студентів, глибину та тривалість знань та умінь по загально технічним та спеціальним предметам, повноту розкриття теми, обґрунтованість пропонованих рішень, ступінь використання в дипломному проекті наукової і технічної літератури, виробничої документації, дотримання державних стандартів.
1. Лекція – форма аудиторного заняття студентів, що на проблемному рівні забезпечує доведення викладачем навчальної інформації до студента шляхом викладення загальних і особливих положень теми певного курсу.
Метою лекції є висвітлення лектором проблемних аспектів курсу, характеристика основних категорій, ретельний розгляд окремих особливостей тематики та визначення певних тенденцій. Лекційна форма аудиторних занять не орієнтована на дублювання підручників та навчальних посібників.
Завдання, що визначають напрям лекційних занять:
характеристика загальної структури теми дослідження;
розкриття змісту основних категорій;
визначення функціональної значущості поняттєвого апарату;
аналіз та класифікація принципів, що впливають на формування та функціонування загальних категорій;
відображення змісту та напрямів застосування методології курсу і науки;
висвітлення зв’язку теоретичних категорій з практичною формою їх втілення в життя.
Форми лекційних занять можуть різнитися у залежності від рівня підготовленості студентів, аудиторії та обсягу часу, що відводиться на викладання курсу. Поточні семестрові лекції, крім того, орієнтовані на доведення програмного матеріалу у відповідності до навчального плану. Серед різних форм лекційних занять можна виділити:
Проблемні лекції – тобто лекції, присвячені окремим складним проблемам курсу, що не досить повно та зрозуміло викладені у підручниках, або містять у собі суперечливі елементи, дискусійні категорії.
Оглядові лекції – форма лекції, що допомогає студентам за короткий термін часу отримати корисну інформацію про загальну структуру курсу, його найважливіші категорії, сучасну тенденцію викладення категорій. Особливо важливе значення такі лекції мають в процесі підготовки до іспитів та заліків наприклад, державних іспитів.
Завдання студентів на лекції. Перед початком лекції студенти дізнаються на кафедрі чи з цих методичних матеріалів про тематику лекції та рекомендовану літературу. Бажано до лекції ознайомитися з основними положеннями теми. Під час лекції студенти в окремому зошиті конспектують матеріал, який викладає лектор. Не варто дослівно записувати текст лекції, а фіксувати лише головне, залишаючи береги для внесення під час самостійної роботи доповнень та приміток. Лекційна форма аудиторних занять передбачає також вільну форму спілкування викладача з студентами та відповіді на їх запитання.
2. Семінарські заняття – форма аудиторних занять, що містить у собі різноманітні варіанти прояву студентами рівня засвоєння лекційного матеріалу, інформації, яка була здобута при опрацюванні наукової літератури, нормативних матеріалів та інших джерел.
Метою семінарських занять є, з одного боку, перевірка рівня засвоєння програмного матеріалу студентами (мета викладача), а з іншого – це форма активної участі студентів в процесі отримання знань та навичок у сфері професійної підготовки (мета студентів).
Формою семінарських занять можуть бути колоквіуми (заняття, що проходять у вигляді опитування всіх студентів групи за темою семінарського заняття викладачем), виконання контрольних письмових робіт, що виконуються на протязі заняття. Крім того, семінари відбуваються у формі заслуховування та обговорення (дискуссії) окремих питань чи доповідей студентів. Водночас ця форма аудиторного заняття використовується викладачем для більш детального розгляду окремих тем та категорій курсу. Це дає можливість, також, перевірити повноту засвоєння матеріалу, виявити недоліки, сприяти формуванню знань на проблемному рівні.
Підготовка до семінарського заняття відображається студентом у “робочому зошиті”. В цитатній, тезовій, схематичній та інших формах фіксується результат роботи з рекомендованою літературою по темі семінарського заняття. Такі матеріали використовуються для відповіді на аудиторних заняттях, а також для усної доповіді по окремій тематиці і обов’язково при відпрацюванні пропущених занять.
У обов’язковому порядку студенти спираються у підготовці на рекомендовану методичними посібниками і настановами викладачів літературу: підручники, навчальні посібники, монографії, наукові статті у періодичних виданнях. Особливо важливі нормативно-правові акти, що стосуються питань теми семінарського заняття.
У випадку пропуску студентами семінарських занять, необхідно відпрацювати їх у двотижневий термін під час індивідуальних консультацій.
Оцінка знань здійснюється за бальною системою, а також за рейтинговою системою (сумуються всі оцінки, окрім “незадовільно”, що виставлялися протягом вивчення курсу дисципліни, або її розділів за усну відповідь, письмові роботи (контрольні роботи, реферати, схеми та ін.), виступи-доповіді, систематичність та повноту ведення робочих зошитів, індивідуальне відпрацювання тем курсу). Рейтингова форма дає можливість визначити рівень та якість систематичності засвоєння матеріалу курсу.
3. Консультації – форма аудиторного або індивідуального заняття, яка сприяє більш глибокому і повному засвоєнню студентом матеріалу, який вивчався на лекціях та семінарських заняттях, в процесі самопідготовки.
Метою консультації є з’ясування окремих питань, або елементів теми, що не достатньо були засвоєні студентом, а також роз’яснення їх змісту, структури, особливостей розуміння для окремого студента, групи студентів, лекційного потоку.
Завданням консультування є забезпечення формування відповідного до загальних вимог рівня знань у студентів програмного матеріалу та навичок його викладення і використання.
Консультація по проблемам, окремим пробленим аспектам тем курсу - невід’ємна частина лекційної роботи, семінарських занять, а також проводиться як самостіне аудиторне заняття. Наприклад, консультування студентів по проблемам, що виникають у зв’язку з проведенням референдуму і таке ін.
Консультації з питань підготовки і оформлення курсових, контрольних робіт, рефератів , наукових доповідей проводяться у індивідуальному порядку під час чергових консультацій викладачами по кафедрі (один два рази на тиждень, не менше 2 годин), або у вигляді окремого заняття чи частини семінарського заняття. Наприклад, перше семінарське заняття.
Під час проведення чергових консультацій по кафедрі викладачами також приймаються студенти, що відпрацьовують (відповідають на запитання усно або письмово) пропущені семінарські заняття. Тут використовується можливість для консультування студента, який відпрацьовує пропуски, для подальшої його ретельної підготовки з курсу.
Реферат (від лат. refero – доповідаю, повідомляю), 1)стислий виклад у письмовому виді або у формі доповіді змісту наукової праці (праць), літератури по темі. 2)виклад сутності певного питання.
Реферат до семінарського заняття є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького характеру, який сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами під час опанування ними відповідного інформаційного матеріалу щодо тем семінарів. Упродовж навчального року кожний студент залучається до планового, біжучого процесу написання рефератів та робить доповідь за змістом свого реферату на відповідному семінарському занятті. За обсягом реферат виконується на 8-10 аркушах формату А-4. Тема реферату визначається методичними матеріалами або викладачем, вона відповідає темі семінару, конкретизує окремі питання даної теми, її ключові поняття. Коли студентом пропущено семінар, його відпрацювання проводиться за умови представлення реферату з теми пропущеного семінару.
Тема реферату обирається студентом з переліку тем, затверджених на засіданні кафедри, а також запропонованих тем, які містяться у навчальних матеріалах.
До теми реферату потрібно скласти план, у якому повинні міститися питання, які розкривають суть теми, яка досліджується. Доцільно назву теми та план реферату обговорити з викладачем під час проведення консультації.
Після обрання теми реферату потрібно здійснити вивчення рекомендованих джерел, без знання яких неможливе висвітлення питань реферату. Слід мати на увазі, що крім рекомендованих кафедрою джерел необхідно ще використати також енциклопедичні та довідкові видання, зокрема таки, як “Юридична енциклопедія”, “Енциклопедія українознавства”, “Юридичний словник” тощо. При опрацюванні теми, пошуку необхідних матеріалів до написання реферату студенту доцільно буде звернутися до сторінок мережі “Internet”.
Основні вимоги щодо змісту реферату:
а)в основу реферату треба покласти певну суму фактичних і теоретичних даних, які треба викладати згідно існуючого плану.
б)особливу увагу треба приділити пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з’ясуванню основних понять і термінів з досліджуваної теми.
в)наприкінці роботи, підводячи підсумки, слід узагальнити увесь викладений матеріал та зробити власні висновки щодо проблеми, яка досліджується.
Вимоги до оформлення реферату.
Реферат слід писати на листах формату А4. Обсяг реферату не повинен перевищувати 8-10 сторінок. Текст реферату повинен бути написаний розбірливо, грамотно. Титульна сторінка реферату оформлюється згідно загальних вимог. На другій сторінки треба подати план реферату, в тексті роботи слід виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану, сторінки роботи треба пронумерувати. При використанні окремих джерел у тексті реферату слід робити посилання. Наприкінці роботи на окремому аркуші треба надати список використаної літератури.
Виконаний реферат потрібно подати на кафедру для перевірки до початку семінарських занять. Студенти, які не написали, чи написали реферат на незадовільну оцінку до підсумкового контролю не допускаються.
Наукова доповідь студента.
Науково-дослідна робота студентів є ефективним заходом підвищення якості підготовки фахівців і повинна здійснюватись у взаємозв’язку з навчальним процесом.
Умовно науково-дослідну роботу студентів можна поділити на таку, яка включена до навчального процесу і таку, що виконується у вільний від занять час. Так, виконання курсових робіт, які містять елементи наукових досліджень, відносять до тієї категорії науково-дослідної роботи студентів, яка включена до навчального процесу. Виконання такої роботи регламентовано навчальними планами, програмами дисциплін.
У вільний від занять час виконується науково-дослідна робота студентів, яка організована у формі студентських наукових гуртків. Такі гуртки організуються на загальноуніверситетських та випускаючих кафедрах. В них студенти готують доповіді, з якими виступають на наукових студентських конференціях і семінарах або на засіданнях гуртків. Як правило, такі студенти включаються до числа виконавців науково-дослідної роботи, яка здійснюються кафедрами.
Тематика для наукових доповідей пропонується кафедрою. При вступі до наукового гуртка студент обирає тему свого дослідження. Його подальшу роботу організує викладач-керівник, який всебічно підтримує ініціативу і творчість студента.
Як правило, студент самостійно складає план роботи і підбирає необхідну літературу та інші матеріали при постійному спілкуванні з науковим керівником.
Наукова доповідь студента – це самостійне наукове дослідження. На відміну від курсової роботи автор не обмежується лише узагальненням і систематизацією матеріалів або обгрунтуванням вже знайомих тверджень. Головна мета наукової доповіді – внести щось нове щодо вивчення проблеми дослідження. З цих підстав початок наукового дослідження являє собою пошук необхідних джерел, роботу в бібліотеках і архівах. Основне завдання – знайти нові факти, запропонувати індивідуальне обгрунтування і рішення проблемних або недостатньо досліджених питань.
Підготовлена наукова доповідь узгоджується з науковим керівником і заслуховується на засіданні наукового гуртка, ця доповідь зараховується студенту як курсова робота.
Члени наукового гуртка не обмежують свою роботу підготовкою доповіді. Вони відвідують всі його засідання, беруть участь в обговореннях наукових доповідей, підготовлених іншими членами гуртка.
Студент, який пише наукову доповідь, звільняється від написання курсової роботи. Оцінка за зроблений науковий доклад ставиться у залікову книжку як оцінка за курсову роботу. Автори кращих наукових доповідей мають можливість повідомити про підсумки свого дослідження на загальноуніверситетській або міжвузівській науковій студентській конференції.
Контрольні заходи:
- контрольна робота є одним із видів індивідуальних завдань, котра виконує функцію біжучого, оперативного контролю з боку викладача за процесом засвоєння студентами знань з відповідних тем навчального курсу. Контрольні роботи студенти виконують по всім дисциплінам напередодні проміжної атестації двічі на семестр. Оцінка контрольної роботи є одним з орієнтирів для атестаційної оцінки та підсумкової оцінки роботи студента на семінарах упродовж семестру. На виконання контрольної роботи викладач відводить 15-20 хвилин семінару. Темою контрольної роботи, як правило, є тема одного з ключових, актуальніших семінарських занять даного семестру, котрий має, насамперед, прикладне значення. Тема включає декілька питань. За обсягом контрольна робота виконується на двох аркушах, стандарту А-4;
поточний самоконтроль за допомогою контрольних питань з конкретної дисципліни;
контроль який здійснює викладач під час проведення семінарських занять;
семестрова атестація з кожної дисципліни;
поточне та семестрове тестування в період проведення атестації;
післясесійний контроль – співвідношення поточних, сесійних та післясесійних результатів знань з конкретної дисципліни.
Підсумковий контроль – у формі заліку ( досесійні, сесійні у відповідності з навчальним планом) чи екзамену.
Перелік контрольних питань пропонується кафедрою та наводиться у методичному посібнику.
Заліки та екзамени відбуваються в усній формі і проводяться за білетами, підготовленими зазделегідь та затвердженими на засіданні кафедри. Кожний екзаменаційний білет з конкретної дисципліни складається з трьох питань, які відображають різні розділи навчальної програми.
Результати складання заліків оцінюються за двобальною шкалою (“зараховано”, “не зараховано”), екзаменів за чотирибальною – (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) і вносяться в екзаменаційну відомість та залікову книжку студента.
Студентам, які отримали під час сесії незадовільну оцінку дозволяється ліквідувати академзаборгованність до початку наступного семестру – перший раз екзаменатору, другий - екзаменаційній комісії.
Оцінка знань студентів за усну відповідь, виконання індивідуальних завдань при поточному контролі на семінарських заняттях, підсумковому контролі на заліку чи екзаменах повина відповідати наступним вимогам:
Оцінка “відмінно” – коли студент глибоко та твердо засвоїв весь програмний матеріал, повністю системно, послідовно, грамотно і логічно його викладає, пов’язує теорію з практикою; може відповісти на будь-яке запитання при зміні його форми; показує знання монографічного матеріалу; правильно обгрунтовує, аргументує власні висновки; виявляє уміння самостійно узагальнювати та викладати матеріал, не допускаючи помилок.
Оцінка “добре” – коли студент твердо знає програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих помилок у відповіді на питання, правильно використовує теоретичні положення і володіє необхідними навиками по узагальненню та систематизації матеріалу що вивчається.
Оцінка “задовільно” – коли студент засвоїв тільки основний матеріал, але не знає окремих деталей, допускає неточні відповіді, недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладанні програмного матеріалу та має певні труднощі в узагальненні та систематизації матеріалу що вивчається.
Оцінка “незадовільно” – коли студент не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, має значні труднощі при узагальненні вивчаємого матеріалу.
Структурно-логічні схеми дисципліни
Структурно-логічні схеми курсу покликані підвищити наочність матеріалу. У них дається змістовна характеристика основних поняттєвих конструкцій, механізмів, ідей, поглядів, структурних організацій, логічних процедур і т.п.
Структурно-логічні схеми повинні допомогти студентові сформувати в структурі власних думок власну концептуальну структурно-логічну схему курсу й основних його тем.
Питання для самоконтролю
Акцентують увагу студентів на ключових питаннях і положеннях досліджуваного курсу і дозволяють оцінити ступінь їх розкриття (розуміння, з'ясування). Питання для самоконтролю завершують вивчення фрагментів теоретичного курсу (тем, підтем).
Нормативні документи, що забезпечують вивчення дисципліни
Нормативні документи (закони, підзаконні акти, постанови органів влади, відомчі інструкції, розпорядження, накази і т.п.)
Всебічне вивчення (ознайомлення з ними) зв’язано з посиланням на нормативні документи у електронному підручнику, або через необхідність їх використання при рішенні практичних задач (виконання завдань), або безпосередньо шляхом вивчення нормативних документів, відібраних для даної теми (підтеми, курсу).